БІ - перший радянський літак з рідинним ракетним двигуном

Розробка розпочата в ініціативному порядку в 1941 році конструкторами А. Я. Березняком і А. М. Ісаєвим. Літак проектувався під ракетний двигун, розроблюваний в НДІ-3 Л. С. Душкіним. Незважаючи на те, що двигун мав достатню тягу, він витрачав богато палива і окислювача. Однак при цьому літак мав надзвичайно великі, для того часу, швидкість і скоропідйомність. Виходячи з цих особливостей, стало ясно майбутнє призначення літака - перехоплювач. Після початку Великої Вітчизняної війни роботи різко прискорилися. В ході випробувань в режимі планера в вересні-жовтні 1941 льотчиком Б. Н. Кудріним було проведено 15 польотів. Було підтверджено, що всі аеродинамічні дані літака, характеристики стійкості і керованості відповідають розрахунковим. 15 травня 1942 літак БІ-1 під управлінням Г.Я. Бахчиванджи вперше злетів з використанням ракетного двигуна. Політ тривав 3 хв 9 сек, за 60 сек роботи РРД була досягнута висота 840 метрів, при максимальній швидкості 400 км / год і максимальною скоропідйомності 23 м / с. Було прийнято рішення про виробництво ще двох експериментальних БІ і закладці невеликої (30-40 машин) військовий серії БІ-ВС. Від дослідних літаків БІ-ВС відрізнялися озброєнням: на додаток до двох гармат під фюзеляжем перед кабіною льотчика встановлювалася бомбова касета. В касеті розміщувалося десять дрібних бомб калібром 2,5 кг. Бомби були розраховані для скидання на бомбардувальники, що йдуть строєм.
У 1943 р було здійснено ще шість польотів на другому (БІ-2) та третьому (БІ-3) примірниках літака. Один з польотів виконував К.А. Груздєв, решта - Г.Я. Бахчиванджи. Політ 27 березня 1943 закінчився катастрофою, загинув льотчик-випробувач Г.Я. Бахчиванджи. Ця катастрофа призвела до скасування початку виробництва БІ і знищенню вже закладених БІ-ВС. Було побудовано ще кілька літаків, проте випробування стримувало відсутність двигуна - єдиний Д-1-А-1100 Душкіна був втрачений в катастрофі 27.03.43, нових НДІ-3 не поставляв. Це призвело до того, що А. М. Ісаєв був змушений розробити свій двигун, РД-1, що представляв собою модифіковану версію Д-1-А-1100. Він був встановлений на БІ-7, виконано два польоти. Крім того, було зроблено ще декілька машин, що використовувалися в випробуваннях в режимі планера і з двома ППРД ДМ-4 конструкції І.А. Меркулова (вони розроблялися як допоміжні для гвинтових літаків). З появою в середині 1940-х реактивних літаків на ТРД стала ясна подальша безперспективність роботи над ракетними винищувачами взагалі, і над БІ зокрема, в першу чергу через вкрай обмежену тривалість польоту. Всього було випущено 9 літаків. З них 1 був побудован в Москві, решта будувалась авіаційним заводом №381, розташованим у м Нижній Тагіл.