Стратегічний бомбардувальник Ту-16К-10

29 серпня 1949 року СРСР провів випробування ядерної бомби РДС-1 (кодова назва – «Реактивний Двигун Сталіна») та розпочав підготовку до серійного виробництва бомби РДС-3. Наприкінці 1950-х років групою фізиків під керівництвом академіка І. В. Курчатова (А. Сахаров, В. Адамський, Ю. Бабаєв, Ю. Трутнєв та Ю. Смирнов) було розроблено найпотужніший вибуховий пристрій за всю історію людства (57 мільйонів тонн тротилового еквівалента) РДС-202 («Цар-бомба», «Кузькіна мати»). Новостворені далекі бомбардувальники мали змогу доставити їх до мети.
Ту-16 (за кодифікацією НАТО: Badger-«Барсук»)-радянський двомоторний реактивний далекий ракетоносець-бомбардувальник перший політ здійснив 27 квітня 1952р. Серійно випускався з 1953 по 1963 рік (загалом вироблено 1509 літаків) і перебував на озброєнні СРСР, Росії та держав СНД, а також Єгипту, Іраку та Індонезії протягом близько 50 років. У Китаї цей літак випускався за назвою Xian H-6.
Протягом десятиліть Ту-16 залишався основним літаком сил стратегічного стримування СРСР та брав участь у багатьох локальних конфліктах (наприклад, в арабо-ізраїльських війнах, в ірано-іракській війні).
Неодноразово застосовувалися Ту-16 під час Афганської війни. У квітні 1984 року літаки 200-го важкообомбардувального полку брали участь у панджшерській операції з придушення угруповання моджахедів Ахмад Шаха Масуда. Разом із Ту-22М та фронтовою авіацією 40-ї армії вони створили небачену в історії щільність авіації над Панджшерською долиною — оглядовий радіолокатор Баграмського аеродрому, призначений для супроводу 100 цілей одночасно, «захлинався» від навантаження. Основним озброєнням Ту-16 під час цієї операції були осколково-фугасні бомби ОФАБ-250.