Беверли (Blackburn Beverley)

Після закінчення Другої світової війни до проектування спеціальних транспортних літаків великої місткості приступили практично всі провідні авіаційні держави. Не стала винятком і Великобританія - в 1945 році головний конструктор фірми GAL (General Aircraft Ltd) Крокомб поставив перед своїми підлеглими завдання створити транспортник для доставки на поле бою людей і техніки. Протягом 1945р. представники міністерства авіації та фірми GAL затвердили остаточну специфікацію нового літака. За основу проекту, що отримав позначення GAL 60 взяли варіант з чотирма моторами Брістоль "Геркулес" із стулками вантажної кабіни в задній частині і відкидною внутрішньою рампою. Конструкція літака була суцільнометалевою з двопалубним фюзеляжем. Кабіна екіпажу (два пілоти, штурман і радист) перебувала над вантажним відсіком зверху. У перший політ 20.06.1950р. підняв машину Гарольд Вуд. Дані гіганта були значними - максимальна злітна вага сягала 47640 кг, з яких 16 т припадало на корисне навантаження, паливо і масло. Швидкість літака вийшла невеликою - 350 км/год на висоті 1220 м. В ході доопрацювання прототипу було проведено посилення конструкції, зміна задніх стулок для викиду техніки в повітрі та встановлення додаткових паливних баків, що призвело до збільшення максимальної злітної ваги до 57т., і відповідно зажадало установки більш потужних двигунів. Вибір зупинили на дворядних Брістоль "Центаурус" повітряного охолодження, злітною потужністю 2850 к.с. Загальні розміри літака залишилися майже незмінними, лише на основні стійки шасі замість одного колеса поставили візок з чотирьох меншого діаметру. Перші два серійних "Беверлі" вперше піднялися в повітря в березні 1955р. З березня наступного року транспортник офіційно став надходити на озброєння Королівських ВПС. При перевезенні озброєних солдатів, 58 осіб розміщувалися у вантажній кабіні, а 36 - у хвостовій балці. Якщо ж було потрібно висадити десант, то на борт "Беверлі" піднімалося 70 парашутистів (30 займали місця в хвостовій балці). Для серійного "Беверлі" максимально вантаж становив 22680 кг. У цьому випадку дальність досягала лише 160 км. А з вантажем в 13 т літак вже міг пролетіти 2424 км. Першою (в 1956р.) отримала нові літаки 47-я ескадрилья, що базується в Абінгдоні. Символічно, що частина була організована в 1916р. на аеродромі в Беверлі, і через 40 років перевчилася на літак з такою ж назвою. Другою частиною Королівських ВПС, що отримала "Беверлі" стала 57-я ескадрилья, розмістившись разом з літаками 47-ї ескадрильї. Екіпажі ескадрилій дуже швидко включилися в повітряну роботу, перевозячи вантажі практично по всьому світу. У 1957-му до складу англійських авіаційних сил на Близькому Сході увійшли "Беверлі" 30-й ескадрильї, екіпажі якої перелетіли до столиці Кенії. Головною базою для транспортників 84-ї ескадрильї став Аден (Ємен), а далі за всіх забралися "Беверлі" 46-й ескадрильї, літаючи в Сінгапурі. На службі в Королівських ВВС "Беверлі" заслужив репутацію надійного та невибагливого літака, здатного здійснити посадку на ґрунтовий аеродром з обмеженими розмірами. Останній серійний "Беверлі" викотили з воріт цеху в Броу в травні 1956 року. У 1963 р "Беверлі" офіційно зняли з озброєння, а екіпажі транспортних ескадрилій стали переучуватися на сучасні Локхід "Геркулес". До наших днів зберігся перший серійний "Беверлі", на якому проводили різні випробування до кінця 1972-го. Цей літак залишився єдиним уцілілим з усіх 49 побудованих машин, ставши експонатом Музею військового транспорту в місті, що носить його ім'я, - Беверлі.